Клінічні протоколи, що потрібно знати

Корисна інформація

Мало хто вдається в зміст роботи лікарів, їх робочі інструкції, перепідготовки та інші процедури. Одне ми знаємо точно - щоб мати можливість працювати в медичній установі лікар повинен закінчити медичний ВНЗ отримавши там відповідну спеціалізацію. Ні про які протоколи пересічний громадянин ніколи не задумується. Та і дійсно, для чого?

Постараємось розібратися і сформувати певне уявлення про роботу тих лікарів до яких ви зверталися і ще не раз звернетесь.

Діяльність як медичної установи так і кожного окремого лікаря є регламентованою.

І немає значення чи це державна установа чи приватна клініка. Цілком зрозуміло, що відкриваючи власну клініку, засновник формує певний пакет документів і проходить через відповідні інстанції, які проводять різноманітні перевірки майбутньої установи.

Це дає майбутнім пацієнтам певні гарантії медичного обслуговування.

Окрім того цілий ряд документів регламентує подальшу діяльність цього закладу. Накази та розпорядження міністерства, відповідні закони - це ті нормативні акти, які медична установа і лікарі мають неухильно виконувати.

Що таке клінічний протокол?

Клінічний протокол - це документ, який регламентує діяльність медичного фахівця у певному клінічному випадку. Одним словом - це інструкція для лікаря.

Оскільки медики доволі рідко зустрічають “екзотичні” клінічні випадки то цілком логічно припустити те, що хтось колись вже мав справу з таким випадком і успішно його вирішив. Тому клінічний протокол варто розглядати як кращий рецепт для лікування пацієнта.

Протоколи можуть змінюватися, доповнюватися, або і зовсім переписуватися. Цей процес природній і логічний, так і має бути в цивілізованому світі.

Які протоколи використовує українська медицина, якщо використовує?

Так, українські медики також працюють за клінічними протоколами. З повним переліком медико-технологічних документів ви можете ознайомитись у відповідному реєстрі (РМТД).

Ви можете звернути увагу на те, що по отоларингології в даному переліку представлено всього 2 групи документів, чого явно не достатньо для регулювання медичної галузі.

Як в такому разі працювали медичні заклади, які спеціалізуються на лікуванні ЛОР-патологій?

Слушне запитання. У таких медичних установ всього два варіанти:

Перший - немає регулюючих норм - немає проблем і відповідальність мінімальна, оскільки притягнути до відповідальності таку установу доволі проблематично.

Це породило безліч недобросовісних “продавців в халатах”, які ще і досі продають слухові апарати сумнівної якості людям, які нічого не підозрюють. І в результаті псують їх і так поганий слух. Щоб в цьому переконатися ходити далеко не потрібно, пошуковий запит на тему слухових апаратів видасть безліч моделей, які можна замовити онлайн, оплатити й вже завтра почати користуватися не налаштованим пристроєм, який буде повільно “вбивати” ваш слух.

І це не вина людей, а вина цих самих “підприємців” і системи, яка допустила розвиток такого сценарію.

Будь-який досвідчений слухопротезист ніколи не призначить вам слухового апарату без об’єктивного дослідження слуху, підбору і налаштування цього самого апарату під ваше порушення слуху.

Другий - працювати за зарубіжними протоколами.

Більшість цивілізованих країн вже давно працюють за відповідними клінічними протоколами та для чого придумувати “велосипед”, якщо певні методики успішно вирішують потрібні нам завдання.

Зрозуміло, що така діяльність не була повністю узаконеною до недавнього часу.

Чому би нам не запозичити ці самі протоколи в країн де вони вже працюють?

Зроблені перші кроки на шляху до цього.

У грудні 2016 року Міністерство охорони здоров’я України видало наказ No 1422 від 29.12.2016, яким поклало процес формування національних клінічних протоколів на основі чинних протоколів ЄС, США, Канади та Австралії.

Фрагмент наказу No 1422 від 29.12.2016

3.6. Розробка та затвердження нового клінічного протоколу медичної допомоги Нові клінічні протоколи медичної допомоги розробляються та затверджуються з метою пришвидшеного впровадження принципів доказової медицини в сучасну медичну практику та врахування світового досвіду у сфері охорони здоров'я. Клінічні настанови для їх подальшого затвердження як нових клінічних протоколів обираються Міністерством охорони здоров’я України серед настанов, розміщених у джерелах, перелік яких наведено у додатку 4 до цієї Методики. Настанови, що обираються для затвердження як нові клінічні протоколи, мають бути: розроблені національними та/або фаховими медичними асоціаціями країн-членів Європейського Союзу (членство визначається станом на 01 січня 2017 року), Сполучених Штатів Америки, Канади та Австралійського Союзу; розроблені за існуючими методиками та базуватися на доказовій медицині; викладені англійською та/або українською мовами. Перевірка відповідності клінічної настанови вимогам, встановленим цим пунктом, здійснюється Міністерством охорони здоров’я України. Новий клінічний протокол затверджується незалежно від наявності або відсутності уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги при такому самому захворюванні. Новий клінічний протокол медичної допомоги є обов’язковим для застосування у випадку відсутності уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги при такому самому захворюванні за умови, що такий клінічний протокол перекладено українською мовою та затверджено Міністерством охорони здоров’я України. У випадку, якщо новий клінічний протокол викладено лише англійською мовою, його вибір, переклад, застосування здійснюються відповідно до наказів закладів охорони здоров’я. У випадку одночасної наявності уніфікованого клінічного протоколу та нового клінічного протоколу медичної допомоги при одному й тому самому захворюванні: новий клінічний протокол може бути застосований за рішенням лікаря за наявності попередньої інформованої згоди пацієнта на його застосування (наданої за формою, наведеною у Додатку 9 до цієї Методики) та попереднього роз’яснення лікарем відмінностей між уніфікованим клінічним протоколом та новим клінічним протоколом; застосування нового клінічного протоколу медичної допомоги виключає необхідність застосування уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги. У випадку одночасної наявності кількох нових клінічних протоколів медичної допомоги при одному й тому самому захворюванні: вибір одного з наявних нових клінічних протоколів медичної допомоги для застосування щодо конкретного пацієнта здійснюється лікарем (лікарями); про вибір одного з кількох наявних нових клінічних протоколів медичної допомоги для застосування лікар повідомляє пацієнта; таке повідомлення надається в усній формі. У разі якщо повне дотримання нового клінічного протоколу не є можливим через неможливість використання відповідних лікарських засобів або через відсутність необхідного обладнання/технологій, лікар: повідомляє пацієнта про інші медичні установи, де медична допомога може бути надана у повній відповідності до нового клінічного протоколу (за наявності такої інформації); обирає для надання медичної допомоги інший аналогічний лікарський засіб або обладнання/технології, які є доступними та можливими для використання (за попередньою інформованою згодою пацієнта); письмово повідомляє структурний підрозділ з питань охорони здоров’я місцевої державної адміністрації про неможливість повного дотримання нового клінічного протоколу під час лікування певного захворювання та обрану альтернативу. Форма такого повідомлення є довільною.

Це великий прорив, оскільки зараз провівши незначну адаптацію (а в деяких випадках і без неї) можна почати використовувати протоколи написані та, що головніше, перевірені асоціаціями лікарів по всьому світі.

Чому це важливо?

  • Клінічний протокол - це гарантія для пацієнта. Якщо клініка працює за протоколами то це вже є ознакою якості клініки, оскільки тут кожен знає що робити в тій чи іншій ситуації.
  • Протоколи дисциплінують лікарів, змушують розвиватися медичні установи. Якщо клініка не має засобів для лікування пацієнта вона зобов’язана повідомити його про це пацієнта і надати інформацію про заклади в яких можливе продовження лікування.
  • Свобода у використанні протоколів виключить бюрократичний вплив на їх написання. В цивілізованому світі клінічні протоколи розробляються медичними асоціаціями, а не міністерством, що прискорює їх написання і виключає адміністративний тиск на авторів. Тобто в протоколи не потрапляють “проплачені” медичні препарати.
  • Клінічні протоколи допоможуть викорінити зі сфери надання медичних послуг “бізнесменів в халатах”, які збагачуються продаючи пацієнтам слухові апарати й подібні товари, що не допомагають подолати проблему, а навпаки - усугубляють її. І тут в першу чергу йдеться про держустанови різного рівня, які часто пропонують пацієнтам "тендерні" апарати, що закуповуються за найнижчими цінами і використовують застарілі технології. Особливо це небезпечно в слухопротезування дітей, які потребують кращих технологій для отримання хорошого результату від слухопротезування. Такі апарати не можуть коштувати дешево і на тендера потрапляють вкрай рідко.

А в якому медичному закладі лікуєтесь ви? Ваші родичі чи близькі?

Поцікавтесь у лікаря, що він знає про клінічні протоколи та чи дотримується він їх. Будьте уважними при виборі лікаря, оскільки саме від нього значною мірою залежить ваше лікування і подальше одужання!

Замовити дзвінок

Залиште Ваш номер телефону і чекайте дзвінка *

* Дзвінки здійснюються в робочий час. Заявки залишені не в робочий час будуть опрацьовані на наступний день

Підписатися на новини

Залиште адресу електронної скриньки і будьте в курсі новин зі світу слуху та аудіології!